Мелодія Лелеки

(ох-ох-ох) На горі стоїть хатина,

Похилилася вона,

В тій хатині стара мати,

Зажурилася вона.

Вже три

роченьки

минає,

Як забрали Василя,

Ждала, ждала мати сина

Вже й надія

пропала.

А раз вечором тихенько,

Як заснуло все село,

До матусі потихеньку

Хтось постукав

у село.

Мати встала, відчинила,

Подивилась, ось Василь.

Він стояв на двох протезах

Ще й без правої

руки.

Мамо, ти синочка ждала?

Подивися

– ось і

я,

Чом же, чом же

не впізнала

Свого сина

Василя?..

(ой леле)

Мати

стала на порозі,

Як впізнала Василя,

Дві хвилини постояла

І

упала

нежива.

Що

робить бідній каліці,

- Так подумав сам Василь.

Він встромив в серце

багнетом

І

остався

неживий.

Поховали

їх обох

Недалеко від села,

Рознеслася сумна

звістка

Про матусю й Василя.

(ой... ой...)