Кляте поле ріпаку

На полігоні сонце лізло в комір

І сержант кричав: "Ще раз,

бо мало!" Ми бігли,

куди пошлють,

як комарі І кожен мав обличчя,

наче пральна дошка

Повторюй, не думай,

не стій Бо думка теж заважає

строю Я плював у пил і

рахував Скільки ще разів мене пошлють

до біса

Це кляте поле ріпаку

Де навіть вітер ходить строєм Це

кляте поле ріпаку Тоді здавалось,

гірше вже не буде

Ми жартували так,

що сором Стояв за спиною й

курив без дозволу Один казав: "Ще

трохи й дома" Другий відповідав: "Ага,

у наступному житті" Копза сухо клацала

в пам'яті Наче хтось гострив невидимий

ніж Я злився на землю,

на форму,

на втому На те,

що навіть дощ приходив за командою

Це кляте поле ріпаку Жовта образа

посеред літа Це кляте поле ріпаку

Тоді здавалось,

гірше вже не буде

Потім слова стали коротші Жарт починався

і не доходив Я навчився спати

сидячи І не питати,

котра година Тепер,

коли хтось скаже "Ще раз" Я

чую не крик,

просто порожнє місце І та стара

лайка в горлі Раптом важить більше

за цілий день Це кляте поле

ріпаку Яке я проклинав до хрипоти

Це кляте поле ріпаку Тепер би

знов туди,

де все було простіше Я

написав: "Може, скоро буду" Але не

натиснув, хай полежить Бо вдома вже

навчилися чекати Без календаря і без

моїх обіцянок Там двері полагодили самі

Стіл посунули, вечеря стала раніше Я

пишаюся, я ображаюся Дурна людина обидва

рази правду каже Це кляте поле

ріпаку Де я бурчав,

бо ще був цілим Це кляте

поле ріпаку Хочу хоча б раз

повернутися туди сердитим

Не називаймо дат

Не стукаймо

по дереву Попереду ще одне діло

А я вже чую,

як чайник на кухні Якщо приїду,

не питайте Чого мовчу над тарілкою

Просто посуньте стілець Я сяду,

якщо місце ще моє

Це кляте поле ріпаку Скажу і

сам не зрозумію Це кляте поле

ріпаку Мені би ще раз там

злитися на навчання Це кляте поле

ріпаку Жовта пляма тепла,

як долоня Це кляте поле ріпаку

Я повідомлення так і не надіслав

Може завтра,

може після

Посуньте стілець