

Мене носив снаряд,
мене вбили свої
Не ворог у прицілі,
а наказ без душі
Я тягнув їх із поля,
із крові,
з багна А назад прилітала подяка
німа Несу в собі мовчазний взвод
Тих, хто не дочекався — все
чисто вперед
Матір не встиг обійняти живу Бо
залишився з тими,
хто не вийшов з бою
Горить, хай горить дотла
За тих, хто лишився без слова
Горить моя злість,
немов крила
Я йду не простити,
я йду,
щоб була
Правда як ніж,
як дрон над плечем
Я демон, що вижив,
повернувся мечем
Мене кликали в тил,
але пройди детектор Ще,
суки, перевірите,
як пахне мертвий сектор Як б'ється
серце, коли тягнеш когось з-під мін
Як дивляться очі із смерті глибин
У мене серце — не графік,
не статистика злита А пекло ревло,
коли казали — все забито Ваші
тести несуть оцінки сміття Екзамен зданий,
назва проста — життя
Горить і в мені,
і в землі
Я не пробачу,
я не молю
Горить за тих,
кого з'їла війна
За сина, що бачу в очах
лише сну
За кожного, хто не встиг дожити
Я ще стою,
і хай буде страшно А ще
писали — це своє місце,
заходь Та вже тоді було що
виносити з себе До того дві
локації — лікарня,
тиша Еліта вже була,
на жаль,
я все
Кликали айтішніком, інструктори,
збори в резерв Але ніхто не
кликав вбивати,
а це ж головне Все інше
вже просто не те і головне
Не зможу,
не вмію,
не хочу
Просто бути слухняними руками
Якщо знову буде джокер — передайте
звіт Ми самі себе їмо
Ми жремо тих,
хто ще може щось дати
Я виберусь, не знаю як Зі
снів, коли кричу в подушку,
бо не можна вголос З ночей,
де все летить,
хоча вже все одно Але так
не назавжди
Завжди буває завтра
Горить, хай горить дотла
Горить моя злість,
немов крила
За правду, що бачу в очах
лише сну
За кожного, хто не встиг дожити
Я ще стою,
і вже зовсім не страшно