Wiwnyakatra

(ооооой) Ой, на

горі стоїть хата, Під нев сидить дівка вбрата.

Сидить сумно поглядає,

Сидить сумно поглядає,

На гуцулика чекає.

А

той гуцул забарився,

Десь на другу задивився.

Задивився десь на другу,

Задивився десь на другу,

Та й забув про свою любу.

Любка сльози витирає, Та й у

осені питає:

Скажи мені, осінь мила,

Скажи мені, осінь мила,

Де і в чому я звинила?..

Десь у полі вітер віє,

Про дівчину гуцул мріє.

А

дівчина вже кохана, А дівчина вже кохана,

Давно з

другим

зпарована!

Хай він знає, хай повчиться,

Кинув милу - тепер злиться.

Бо лишився зовсім самий,

Бо лишився зовсім самий

І

ні з ким не зпарований.

Треба знати, що робити,

Зі всіх лиш одну любити!

А

дівчина

варта того, А дівчина варта того,

Щоби мати миленького!