Бране

На пагорбі вітер рве прапор старий,

За ним лишається шлях бойовий.

Під вершником важко відди́хує кінь,

Попереду — брід і ворожа нам тінь.

Затиснута зброя у пальцях до ран,

Назустріч виходить лютий тиран.

Лунає наказ крізь залізний туман:

Цю землю не візьме загарбницький клан!

Бране, веди крізь вогонь і граніт!

Кельтська земля ще тримає наш крик!

Хай загуркоче над краєм гроза

— Нас не зламає ворожа орда́!

Три ворони кружлять над чорним ровом,

Він клятву тримає залізним словом.

На лезі — зазубрини,

попіл і кров,

За спиною — громада,

за нею — любов.

Зійшлися списи, наче ліс під пожар,

Він грудьми уперто зустрів цей удар.

Немає вагань, коли небо горить,

За рідний кордон треба ворога бить!

Бране, веди крізь вогонь і граніт!

Кельтська земля ще тримає наш крик!

Хай загуркоче над краєм гроза

— Нас не зламає ворожа орда́!

Не за трон — за поріг,

Не за славу — за рід.

Поки серце стукоче,

Не впаде древній щит!

Бране, веди крізь вогонь і граніт!

Кельтська земля ще тримає наш крик!

Хай загуркоче над краєм гроза

— Нас не зламає ворожа орда́!

Бране!

Бране!

Палають серця́!

Крок за кроком — крізь дим і тьму́,

Твого імені

не дамо забуттю́!