В імлі ночі

В імлі ночі,

там, де зірки пропали

Йде воїн,

змучений безмежним болем

Сліди судьби дощі давно змивали

Та серце б'ється,

нескорене горем

Кожен крок немов лезо стальне

Завдає душі глибоку рану жальне Тиша

кличе, та він не впаде Бо

в грудях вогонь не замре

Крізь хащі лісу,

де вітер стогне

Він далі йде,

немов живий маяк Від болю серце

день у день холоне

Та віри знак не дає впасти

в мрак Хоч кожен крок палає,

наче жар

І шлях незнаний не стира примар

Та він іде,

бо голос серця кличе І у

душі надія ще іскриться

В очах зоріють відблиски далеких зір

І в пам'яті встають світанки щастя

Душа стискається від самоти і злиці

Та він живе,

бо сенс в житті не гасне

Кожен його крок відлуння в наших

серцях Мов оберіг серед тривожних днів

Сходить сонце,

пробуджуючи шлях

І новим життям серця засяють всі