Вова двадцять один

Двадцять один.

Варшава.

Кажуть, у цьому віці вже треба бути серйозним… Ну так,

звісно.

Зранку пари — ввечері плани,

У голові ідеї, у телефоні справи.

Політехніка вчить усе рахувати,

Але якщо є шанс — чому не ризикувати?

Він може подумати: «А раптом не варто?» А через хвилину вже каже:

«Поїхали!» Бо поки хтось думає,

як правильно жити, Він уже встиг щось нове замутити.

Розумний? Є таке.

Красивий? Ну, кажуть люди.

Обережний?

А ось тут уже питання…

Вова, двадцять один — Попереду цілий світ.

Сьогодні можна все, А завтра — знову на пари.

Вова, двадцять один, І це тільки перший раунд.

Якщо життя — це гра,

То він натискає START.

Є брат — значить,

є кому знати Всі ті історії,

що краще мамі не розказати.

Є друзі, які скажуть: «Це погана ідея»,

А потім самі підуть разом із ним.

Варшава велика, але ночі короткі,

Плани серйозні, бюджет поки студентський.

Сьогодні Politechnika, завтра — хто знає?

Може, цей хлопець ще всіх здивує.

Гарячий хлопець — Але справа не тільки в красі.

Голова працює,

Характер на місці, А страх іноді просто

Не встигає за ним.

— Вова,

може, не треба? — Треба.

Вова, двадцять один! За тих,

хто сьогодні з тобою.

За брата, за друзів,

За все, що ще буде попереду.

Помиляйся, ризикуй, Закохуйся, пробуй,

живи. Бо двадцять один буває

раз — Тож сьогодні просто лови цей момент.

З днем народження, Вова.

І хоча б сьогодні… без зайвого ризику.