СВІТЛО ДО СВІТАНКУ

Не питАй, чомУ мовчИть водА

і чомУ такА безкрАя ніч.

За рІчкою згасАє світ,

і тАне дим понАд водОю.

Я залишАю тІльки слід

і говорЮ із тишинОю.

У хАті — недопИтий чай,

і тИша сторінкИ гортАє.

Я не кажУ тобІ «прощАй»

— це слОво в гОрлі застигАє.

Не питАй, чомУ мовчИть водА

і чомУ такА безкрАя ніч.

Я тебЕ впізнАю здалекА

— по теплУ, що йде менІ навстрІч.

СтоЮ на бЕрезі однА,

водА холОдна і глибОка.

МенЕ гойдАє ця зимА,

ХолОдна, темна и жорстОка.

І скІльки б не тривАла ця зимА

— у нЕї теж є крАй і берегИ.

І скІльки б не мовчАла далинА

— Прокинеться від нашої жагИ.

Не питАй, чомУ мовчИть водА

і чомУ такА безкрАя ніч.

Я тебЕ впізнАю здалекА

— по теплУ, що йде менІ навстрІч.

Не питАй, чомУ мовчИть водА і чомУ такА безкрАя

ніч.