Phoenix and The Night Songs

(hummmmm) Котам не дають параграф двадцять чотири,

Не треба прописки в маленькій квартирі.

Не просять посвідки, не ставлять печатки — Де їхня людина,

там дім.

Мій кіт

має інстинкт, На кожну тривогу — свій точний вердикт.

Тому розмовляю ночами із ним: Бо більше тут,

власне, немає із ким.

Вдень ми спимо,

А вночі пишемо пісні.

Я добираю слова, Він муркоче мені.

Світ за вікном

затиха, І тане денна метушня.

Вдень ми спимо,

А вночі пишемо

пісні.

Квартира мала, та для нього це світ,

У кожному закутку править мій кіт.

Він сторож мого

тимчасового життя, Щоб я серед ночі

сама не була.

Його звати Фенікс. Він — наче той птах,

який відроджує себе.

А може…

нас.

Вдень ми спимо,

А вночі пишемо пісні.

Я добираю слова, Він муркоче мені.

Світ за вікном затиха,

Та світяться наші вогні.

Вдень ми спимо,

А вночі пишемо пісні.

Котам не дають

параграф двадцять чотири… М-р-р-р-р-р…