

(ha ha ha!)
На подвір'ї прання синіє на вітру,
Тьотя Соня каже: «Я все про тебе зітру».
Вона знає, з ким ти пив учора чай,
І який у Одеських котів звичай.
А на ринку дядя Боря рибу продає,
Разом з бичками історію нам віддає.
Свіжа глоса, свіжа байка про лиман,
І у кишені
знову крутиться роман. (та й таке!)
А в кінці цієї вулиці синіє море,
Там гуляє вітер, забуваючи про горе.
Там солоний бриз лоскоче теплі береги,
І розсіює у мить усі твої борги! (о-па!) (ха-ха-ха!)
Тьотя Соня маше рушником з вікна,
Дядя Боря кричить: «Юшка вже жирна!» А море дихає,
шепоче нам усім: «Заходьте в гості
у наш теплий дім!»
А в кінці цієї вулиці синіє море,
Там гуляє вітер, забуваючи про горе.
Там солоний бриз лоскоче теплі береги,
І розсіює у мить усі твої борги! (о-па!)
І море синє... апорт!
(ось так і живемо...
ха-ха!)