Темрява дихає в спину ілевен едішн

Темрява дихає в спину.

Я у сирому окопі.

В долонях сталь. Гнів відбиває у скронях ритм.

Пальці креслять знак, що дід заповів.

Земля і піт

змішались із вогнем. Груди стискає,

та руки тримають своє.

Ворог десь поруч — чує,

що я не пішов.

Ще крок у мій бік

— і земля забере його слід.

Я шепочу слова, що вертають силу.

Не молитва — присяга:

«Не спиняйся. Не вагайся.

Бий, доки серце живе».

Сталь у долонях.

Усередині — вогонь.

Хрест у крові, вороги у прах.

Сила в серці, блискавка в руках.

Ті, хто йдуть на мене,

— впадуть. Ті, хто дивляться в очі,

— згаснуть. Їхні імена забере земля.

Лише я стою.

Лише я і лють.

Отара вогнів горить на моїй дорозі.

Костями ворогів грає вітер.

Моя воля горить, а зброя — закляття сталі.

Я не думаю про смерть.

Вона поруч

—

нехай іде

слідом.

Fjórir vindar, berið rödd mína,

Eldur kveikir á eldmóði mínum.

Rúnir forfeðra brenna í sálu minni,

Leiðin til dýrðar

ljómar í myrkri.

Хрест у крові, вороги у прах.

Сила в серці, блискавка в руках.

Лише я стою — лише я і лють.

Ég stend einn — aðeins ég og reiðin.

Не здолати мене,

доки серце живе. Їхні імена забере земля.

Темрява дихає в спину.

Я у сирому окопі.

В долонях сталь.

Хрест у крові.

Лише я і лють.