

Ранковий туман над Дніпром піднімається
Степом тупіт коней тихо розливається
Сонце ще за обрієм ночує у
траві
Виїжджають хлопці
кремезні,
живі
Ой, вітер віє,
ковила шумить
Козацька доля у сідлі біжить
Не плач, матусю,
прапор наш цвіте
Шлях чумацький нас додому проведе
Кобза співає про колишні дні
Темна вода у глибокому дні
Бас гуде низько,
кроком іде за ним
В серці стоїть цизм,
а в душі передзвін
Крок за кроком у ранковий дим
Степ мовчить, і ми мовчимо з
ним