Мамина Втома

Ранок тихо дихає світлом,

І у вікнах новий початок… Мама поруч — і все так просто,

І не треба зайвих загадок… Тато зранку біжить у справах,

Світ тримає в своїх руках.

А у мами — свої маршрути,

Ті, що видно не всім у днях.

Чай гарячий, сніданок теплий,

Зібраний день по кутках,

І любов, що без зайвих слів

Залишається в дрібницях. І здається — все так звичайно,

Ніби легко і просто все…

Та у серці її безкрайньо

Щось велике тихенько живе…

Мамина втома — це не про втому,

Це про любов без меж.

Мамина втома — це як дорога,

Що веде крізь день і ніч теж.

Мамина втома — ніжна і тиха,

Як колиска у снах.

Вона не просить — вона просто дихає І тримає світ на руках…

В магазині, в домашніх справах,

В кожній чашці, в кожнім дні,

Мама будує маленьке щастя,

Щоб світилось воно в мені.

І коли вона тихо сідає,

На хвилину сама в тиші,

Там не втома — там просто серце Трошки просить тепла в душі…

Ze geeft haar liefde

elke dag, Zonder

woorden, zonder vraag.

In haar stilte

leeft een kracht, Die

ons zachtjes samenbracht…

Мамина втома — це не про втому,

Це про любов без меж.

Мамина втома — це як дорога,

Що веде крізь день і ніч теж.

І якщо колись я запитаю: Мамо,

як ти це все несеш?

Вона просто мені всміхнеться: Бо люблю… і цього досить теж…