Під чорним склом

Під чорним склом прокидається дім

Де тиша знає

моє ім'я

На сходах пил,

на дверях сіль

Хтось залишив ключ у холодній стіні

Я чую подих за старим полотном

Та в кімнаті порожньо —

лише я і дім

Не клич мене,

не гаси вогонь

Те, що спить,

вже тримає мою долонь

Відчини, я стою за межею

Відчини крізь завісу і лід

Якщо ти почуєш мене під землею

Не озирайся, не руш у мій

слід

Годинник мовчить,

але стрілки йдуть

На склі проступає чужа висота

А у дзеркалі очі повільно цвітуть

І хтось за моїм плечем вимовляє:

«Ти не сама»

Холод торкається

губ

Темрява входить без стуку Я віддаю

їй свій страх

Вона повертає мені луну

Відчини,

я стою за межею

Відчини

крізь завісу і лід

Якщо ти почуєш мене під землею

Не озирайся, не руш у мій

слід

Під чорним склом засинає дім

А моє ім'я

вже звучить

не моїм